Гоголь - письменник зі шкільної хрестоматії. Твір на завдану тему прищеплює стійке бажання більше ніколи не звертатися до класики. Тоталітарна спадщина особливо міцно увійшла у шкільну освіту.

«Шкільні портрети» Олександра Ройтбурда - це художня спроба загострити увагу на вищезгаданій проблемі, це протест проти заіржавілості та буденності системи, що збереглася, в якій принижується особистість, а портрети, що так звично висять у класі на стіні виконують роль всевидячого Великого Брата. Будь-яке насильство рано чи пізно викликає відторгнення. Художник стає хірургом, який викриває запалення та вчасно вивільняє гній-страх, що назбирався всередині. З точки зору стилістики Ройтбурд дуже вправно обрав (вгадав!) лаконічну графічну форму. На наших очах відбувається процеспрепарування та вивільнення свідомості. Під час фестивалю глядач отримає можливість знову опинитися за шкільною партою і створити свійвласний «шкільний» портрет.

Інсталяція Олександра Лідаговського «...Де Сидить Фазан» складається із декількох сегментних скульптур, що розфарбовані і розташовані таким чином, аби під час огляду по колу змінювався колір усієї композиції. Характеризувати річ видається неможливим, вона постійно рухається. Важливою стає система координат,простір, та перехід із однієї якості до іншої. Назва проекту цитуєвідому шкільну лічилку, що придумано задля кращого запам'ятовування кольорів веселки. В проекті О. Лідаговського це жива палітра, знак, символ кольору. Веселка - реалізована метафора, небесна алегорія раю, але водночас - це символ нового світу, світу побаченого та усвідомленого уперше...